Версія для друку

Щодо встановлення інвалідності

Особи, які пройшли або проходять лікування та реабілітацію і потребують медико-соціальної експертної допомоги повинні звернутися для оформлення документів у заклад охорони здоров'я.

Відповідно до законодавства, медико-соціальна експертна допомога медико-соціальними експертними комісіями надається за місцем проживання бо за місцем лікування постраждалих на підставі медичних документів, які направляють лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я.

Відповідь: Відповідно до ст. 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" інвалідність повнолітніх хворих встановлюється медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК).
Порядок направлення для огляду хворих на МСЕК врегульований Положенням про порядок, умови та критеріїв становлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 року №1317
Відповідно до зазначеного нормативного акту, особа, що звертається для встановлення інвалідності, направляється на медико-соціальну експертизу лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу охорони здоров я за формою затвердженою МОЗ після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності особи.
Медико-соціальнаекспертиза осіб, які можуть з’явитися на МСЕК проводиться за місцем їх проживання.
Медико-соціальна експертиза осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, які за станом здоров’я не можуть з’явитися на засідання комісії, проводиться за місцем їх проживання, а також у стаціонарних відділеннях центрів соціального обслуговування, тимчасового проживання у закладах соціального захисту безпритульних громадян та центрах соціальної адаптації осіб звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де така особа перебуває на лікуванні.
Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.