Один із членів правління Асоціації — колишній офіцер-розвідник Микола Гніушевич.  — Ми одразу намагалися зорієнтувати людей на розумний підхід до будівництва, — розповідає він в офісі Асоціації у Білій Церкві. — Спочатку знайшли інвестора, який на пайовій підставі погодився збудувати котеджне містечко. Однак унаслідок неорганізованості ветеранів було згаяно час: ціна масиву помітно впала, й інвестор втратив зацікавленість проектом. Потім правління запропонувало упродовж кількох років засівати 150 гектарів придатної землі й за рахунок коштів від продажу врожаю підвести до масиву комунікації. Порозуміння з побратимами так і не знайшли…

За словами Гніушевича, майже кожен клапоть землі у місті й навколо нього дається з «боєм». Нещодавно, наприклад, один із владних органів району за одну добу змінив цільове призначення ділянки у 25 гектарів, щоб вона не дісталась учасникам бойових дій. Це більш ніж показово, бо зазвичай подібна процедура може тягнутися роками.

— На мою думку, камінь спотикання у ситуації використання земель учасниками АТО полягає у тимчасовій відсутності єдності. На фронті брат стояв за брата, і ми перемагали. А зараз кожен занурився у свій побут. Передбачаю, що не менш як половина хлопців продадуть ділянки — і на цьому наживуться ділки…

Віктор Шевченко

http://na.mil.gov.ua/37963-yak-u-regionah-nadilyayut-sotky-uchasnykam-ato